Previous Entry Share Next Entry
Українець переміг у Євробаченні ще в 1961!!!
24loco
Володимир Луців - ві д Бистриці до Темзи… Матеріал опублікований на maidan.org.ua

Володимир Луців – співак–бандурист, культурно–громадський діяч, та найголовніше – українець. Не розлучаючись з бандурою, він об’їздив цілий світ, демонструючи повсюди багатогранність нашої культури, а особливо української пісні та думи.

Уродженець м. Надвірна, Івано–Франківської області, наприкінці другої світової війни потрапляє до Німеччини. Його долю співака – бандуриста визначила зустріч із кобзарем Григорієм Назаренком, керівником капели бандуристів ім. Миколи Леонтовича. І у 1947 році, у м.Госляр, Володимир Луців стає наймолодшим учасником капели.
Згодом, він бере приватні лекції вокалу у м. Брадфорд, навчається у коледжі св. Трійці(Лондон), та студіює в консерваторії св.Кекилії(Рим).
Та переломом у його творчості стає перемога на пісенному конкурсі Євробачення(Бельгія 1961 р.). Відтоді, його пісню у супроводі оркестрів, хорів, фортепіано та улюбленої бандури почула Європа, США, Канада, Австралія…
Згодом, його запрошують виступати на найбільших кораблях світу «Квін Мері», та «Квін Елізабет». А цього року, Президент України Віктор Ющенко нагородив маестро Володимира Луціва за вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу орденом «За заслуги» 2 ступеня.
Його пісні об’їздили цілий світ, та на Вітчизні його знають мало. На Заході видано безліч платівок – у нас жодної. Цією проблемою перейнявся Орест Цимбала(очільник МО Ревія», львівський виконавець естрадних пісень), який займається відродженням української творчої спадщини. Вони, спільно із Володимиром Луцівим, випустили уже 2 музичні платівки, та продовжують роботу над останньою – третьою.

Про ідею створення цього проекту, труднощі реалізації та результати я розмовляла з Орестом Цимбала.

O- Орест Цимбала
S - відповідно я)
S - Чи були ви знайомі напередодні вашої співпраці з Володимиром Луцівим, та чи одразу він погодився на неї?
O - Ми з ним перетнулись аж на 750 – річчі Львова. А запам’ятав я його ще з початку 90 – х рр., коли він привозив до Львова голландський хор. І в антракті між виступом звучали всесвітньовідомі композиції, але українською мовою…Цей спів був нетрадиційно український – школа італійського белькато… Відтоді, творчість Луціва мене дуже зацікавила, але я не знав, де можна купити такі перлини естрадної музики… І ось ця людина, спустивши декілька років, сидить у мене вдома…
Десь пан Володимир почув, що я маю мистецький ретро–проект, та й зацікавився. Я дав йому прослухати зібраний матеріал Ігора Хоми(першого українського джазмена). І якось поскаржився, що дуже важко для таких речей знайти спонсора. Адже ретро–колективи, що творили у 60-70 х рр. вже давно розпалися. Таким чином, цей продукт є наче комерційно–невигідним сучасним аудіо компаніям. І прикро, що золотий український джаз на тему українських народних пісень, танців, з прекрасними співаками, які тоді гуртувалися довкола Ігоря Хоми, занепадають тільки тому, що композитор, керівник колективу помер 24 роки назад… (Тоді я ще не міг чути про агенцію «Наш формат», бо її на той момент ще не існувало).
А пан Влодко сидить, дивиться на мене проникливо, і каже: «шось з того може бути, та й у мене є маса записів…»

S - Ваша розмова відбулась, коли Луців перебував у Львові. Але ж, згодом він повернувся до Лондона… Яким чином ви збирали потрібний матеріал?
O - Ми зустрілися наступного вечора і він запропонував поїхати до Надвірної, де він створив культурно – мистецький фонд, який займається сприянням обдарованій молоді Прикарпаття. Ми поїхали до Надвірної, і він дав свої платівки. Коли я приїхав до Львова - почав платівки оцифровувати. Потім той оцифрований матеріал я посилав йому до Лондона, де він складав бажаний список композицій. Крім того, пан Володимир Луців забезпечив мене усією потрібною літературою про себе – книжкою«Від Бистриці до Темзи», яку він випустив у 1999 році. В цій книжці він вчить як жити, бути оптимістом, і вірити, шо все вдасться, бо найтемніша ніч перед світанком. І я фактично формував вступне слово до платівки, і посилав йому до Лондона, а він одобрював… В нас не було ніяких проблем, і ми помаленьку задумане втілили в життя.

S- За яким принципом обирались матеріали до обидвох збірок?
0 -Перша платівка була експериментальною. Там є все - і бандура, і пісні тодішньої естради, і неополітанські пісні українською мовою. Але, дуже багато матеріалу, поза першою платівкою, яка вийшла в 2007 році, лишилася на маргінесі. Це було іще 80 хвилин української музики, здебільшого - його козацькі думи… І Володимир Луців одразу погодився на випуск другої платівки.

S - На розгортці є безліч відгуків культурних діячів на творчість пана Володимира…
O - Дійсно, як ви розгортаєте диск, в рубриці «амбасадри української культури» є витяги з публікацій в пресі про нього. Зокрема, мабуть найважливішою є стаття Олеся Гончара в «Літературній Україні», 1990 року. Це відгук на виступ голландського хору, та думу, що співав Луців. Гончара тоді це дуже вразило. А у рубриці «Коло друзів» йдеться про уривки з листів. Всередині, є колаж, який сформував сам Володимир Луців. Тут ми бачимо його молодим, вирізки з газети, та його не розлучницю–бандуру…
Як видався матеріал, адже ви наголошували, що немає жодної аудіо компанії, для якої робота над ретро була б, як мінімум, прибутковою…
На превелике моє щастя, співпраця з Луцівим припала на час, коли я познайомився з мистецькою агенцією «Наш Формат». Коли я зайшов туди вперше, був дуже вражений, адже ця агенція не була схожа на жодну із нині діючих аудіо компаній – на стіні висів плакат Романа Шухевича, Бандери та червоно – чорний прапор. У Львові я жодного разу ще не бачив компанію з таким оформленням. Згодом, мене здивував іще один фактор - директором агенції є корінний донеччанин – Владислав Кириченко. Має бізнес в Москві, але говорить українською мовою, і усі зароблені кошти в Москві вкладає в українські культурологічні збиткові проекти...
Згодом я зайшов на сайт цієї мистецької агенції. І ознайомився із його статтею, де він наголошує, що тепер настав новий час, і українці мусять бути форматними людьми, які адекватно сприймають виклики сучасності, знають іноземні мови, є фахівцями у своїх сферах. Таким чином, якщо нація складається з одиниць, а кожна одиниця буде щось собою представляти, то означатиме, що нація буде конкурентно спроможна.
Мене приємно тішить те, шо вони, звичайно, як і будь–яка агенція комерцію відкидати не можуть, але мають певні позиції, якими неможливо не захоплюватись. Адже, більшість – не мають україноцентричної позиції, і є суто комерційними. Бо хочуть мати збут. А шоб його мати – треба мати усіляке. А Формат притримуються зовсім іншої позиції. Я, просто вражений, шо є таке коло людей, які можуть мати фінансові проблеми, але вони хочуть творити вперто для розвитку української культури
Я зробив для себе висновок, що ця агенція дуже ідейна, і на такі проекти, як джаз чи ретро, до того ж український, там знайдеться відгук.
І справді, «Наш формат», гарно впорався зі своїм завданням, за що дуже їм вдячний. Я думаю, що у майбутньому ми будемо з ними ще не раз співпрацювати.

S - Чия творчість відіб’ється наступного разу у муз. платівці?
O - Наступний проект вже є фактично зроблений. Надрукували тисячним накладом Ігор Хома «український джаз». Там я зібрав найбільш суттєве у творчості самого Ігоря Хоми - композиції, які найбільш характеризують його філософію сприйняття джазової музики. А на другий рік, в січні місяці, ми з паном Луцівим вирішили зробити золоте видання з нагоди його 80 – ліття. Воно складатиметься із двох дисків - перший буде суто україномовний, а другий диск Луців хоче назвати «Міжнародні пісні». Там будуть композиції польською, англійською, французькою, та італійською мовою. Я думаю, це буде остання гарно подана сторінка пана Влодка на сучасних носіях його справи, яка напевно, не минула, даремно.
Пан Луців є дуже конкретний, як швейцарський годинник. Він дуже пунктуальний, зібраний, і це є запорукою того, шо всі зачинання вдаватимуться, якщо ти чітко провадитимеш свою лінію. У такої людини як він, треба всім молодим вчитися, тому що його життя є прикладом того, як маючи майже 80 років він далі, як той вулкан пульсує і живе активним творчим життям…
Ця робота - мене збагачує внутрішньо, щоб я не робив якоїсь халтури в своєму продукті. Відповідно, я відчуваю, шо це таких 2 крила: ти комусь допомагаєш, і потім та робота допомагає тобі.

«…Так склалося, що життєва дорога пролягла від швидкоплинної прикарпатської Бистриці, на берегах якої минуло моє дитинство , до величавої головної ріки Англії – Темзи, над якою стоїть вічним вартовим Лондон – прекрасне місто, де уже десятки літ має надійний притулок моя родина. Нерідко, споглядаючи тихий плин Темзи, я думками повертаюсь у ті далекі роки, і згадую, згадую… Там, над Бистрицею – рікою в містечку Надвірна, прийшов я на світ. Там всотував з молоком матері українське слово і українську пісню. Там, наповнена леготом карпатського вітру, вперше заспівала моя дитяча душа. Саме спів не дав мені асимілюватися, розчинитися серед чужинців, поміж якими я в різний час перебував. Завжди, при будь – яких обставинах, пам’ятав, що я – українець. І цим все сказано.
За плечима тисячі кілометрів з бандурою й українською піснею. В одній із публікацій названо мене «амбасадром української культури». Не знаю, наскільки успішно зумів я виконувати цю дуже відповідальну місію. Проспівав я чимало – піввіку і ще трохи, з двома людськими поколіннями. І якщо струни мого голосу і бандури через звукові коливання передаються потаємним струнам душі не одному українцеві, то я можу вважати, що моя пісня – праця не пропала даремно…», - «Від Бистриці до Темзи», 1999р., Володимир Луців.


?

Log in